Воскресенье, 04 Дек 2016, 10:08
    
Вы вошли как Гость · Группа "Гости" · RSS
         Объявления Главная Регистрация Вход
Меню сайта
реклама
реклама
наш опрос
В этом году вы будете отапливаться:
Всего ответов: 1204
Чат
реклама
Новое на форуме
Геническ - город людей
Автор: puchuka
Форум: Геническ и геничане
Дата: 02 Дек 2016
Ответов: 237
КРЫМ! Аннексия, оккупация, украинский, российский. (((
Автор: puchuka
Форум: Политика
Дата: 02 Дек 2016
Ответов: 540
Украина не Россия
Автор: ПРотив
Форум: Политика
Дата: 28 Ноя 2016
Ответов: 1201
Неужели война?
Автор: DenisKaa
Форум: Политика
Дата: 24 Ноя 2016
Ответов: 903
технологии "загнивающего" капитализма
Автор: ххх777ххх
Форум: Что вы сейчас читаете?
Дата: 24 Ноя 2016
Ответов: 3
разделы
Спорт [209]
Общество и политика [1124]
Происшествия и криминал [821]
Культура и искусство [266]
Наука и образование [153]
Производство и сельское хозяйство [101]
Информация [3836]
Бизнес и финансы [195]
СМИ [382]
Отдых и туризм [250]
Общественная организация "Патриот" [128]
Геническая МГНИ информирует... [189]
Генический РО УМВД сообщает [78]
Генический РО ГСЧС сообщает [41]
Облгосадминистрация сообщает [262]
Генический военкомат сообщает [15]
Здравоохранение [0]
ОГА
Милиция
ОДПИ
МЧС
СТАТИСТИКА

Онлайн всего: 45
Гостей: 41
Пользователей: 4
svetliiua, oleginataha89, roza, Гвоздь
Сегодня на сайте
mamai, zernyashka, Cwetik, meotida, Паша73, puchuka, SaperMob, RedHazard, oIITiMicT, grpc, Kit2012, 1a2b37g, nikolayburlin, agent, Жительвасюков, ЛексКарпинский, Clarinetto, Гвоздь, ххх777ххх, puzik, aztek881, ЕленаN, nik111, Accept, Гирей, Notka, LadyDee, Optimist, ♫☼♫, сапёр, барбус, [Полный список]
 
Главная » 2015 » Август » 6 » Бійці АТО: Більшість населених пунктів, яким довелося пожити під владою «ДНР-ЛНР», є більш патріотичними ніж наша Херсонщина…
11:11
Бійці АТО: Більшість населених пунктів, яким довелося пожити під владою «ДНР-ЛНР», є більш патріотичними ніж наша Херсонщина…

  Про батька й сина Калькісів Антона Яковича та Анатолія Антоновича «Каховська зоря» повідомляла ще в лютому, коли вони, приватні підприємці, що в мирний час займалися перевезенням зерна, у лютому добровольцями  зголосилися служити військовими водіями разом із власними «КамАЗами».

 І ось на межі весни й літа батько й син завітали у рідну Каховку в короткочасну відпустку. Нам вдалося поспілкуватися, і я, дійсно, була вражена їхнім справжнім патріотизмом, оптимістичним настроєм і хвилею позитиву, яка наповнила всю нашу бесіду.

— Якщо ми на мить повернемося в зиму, — що було після того, як вас провело від військкомату наше місто?

— Після місяця в навчальному центрі у Широкому Лану ми в складі Збройних сил України вирушили до Краматорська. Якийсь час служили там, а тепер – під Горлівкою.

— Як зараз забезпечуються наші солдати?

— Загалом цілком задовільно. Годують нас добре. Інші потреби також більш-менш виконуються. Звичайно, нерідко, більш повільно, ніж  хотілося б. Волонтери поки що і зараз діють оперативніше та злагодженіше. Державне постачання ще й досі дуже гальмує бюрократія та, що гріха таїти, корупція… Але як би там не було, порівняно з тим, що мала наша армія рік тому, — різниця дуже разюча.

— Чи служить із вами хтось із земляків?

— Є кухар, який призивався з Мелітополя, але родом він з Генічеська. А взагалі-то ми там всі відчуваємо себе земляками, бо дуже багато таких же добровольців, та й мобілізованих, що єдині в думці: ми служимо зараз одній землі – своїй Україні, з якої б її частини не походили. До речі, багато хлопців з Донбасу і з самого Донецька. Тобто, тут ми зрозуміли, що думка багатьох про те, що Донбас є вже втраченим ментально для України регіоном, — вкрай невірна. Потім пересвідчилися в цьому і при зустрічах з місцевими мирними мешканцями.

— Тільки збиралася запитати, як же вас зустріли жителі території АТО?

— Щоб не бути багатослівними, скажемо, що на сьогодні більшість населених пунктів, яким довелося пожити під владою «ДНР-ЛНР», є більш патріотично налаштованими до України, ніж, наприклад, Харківщина, Одещина чи наша Херсонщина… Справа в тому, що наші земляки обурюються, коли бачать, що обіцяні реформи буксують, гривна обезцінюється, зарплати не підвищуються, бойові дії не зупиняються, а війна, звісно, «з’їдає» величезні суми з державного бюджету… Для них головний аргумент, що краще жити не стало.

Але ж вони ще не бачили власнооч, що значить жити у війні. Мешканці ж територій, які побували під окупацією, на своїй шкірі відчули всі обіцянки-цяцянки сепаратистів. Вони тепер знають  не з чуток, що таке насправді є той «руський мір». І їм є з чим порівнювати. Це те, що зветься прозрінням. Навіть зараз, залишаючись нерідко без роботи, зі зруйнованою інфраструктурою, місцеві жителі зустрічають українських солдатів, як визволителів, повторюючи: «Ви тільки не йдіть!»… Часто самі не мають вдосталь їжі, але неодмінно несуть нам якусь домашню смакоту – мед, молоко… Звичайно, й ми ділимось із ними своїми продуктами.

Якось у Краматорську стався неочікуваний для нас випадок, але й одночасно  дуже показовий на предмет ставлення до нас місцевих жителів. В зону АТО нерідко привозять свої концертні програми українські артисти. Ось і тоді нам, групі солдатів ЗСУ, командування надало вихідний і направило до Краматорська на концерт. Незнайома дорога зайняла дещо більше часу, ніж планувалося, і ми спізнилися хвилин на 20. Хвилювалися, що зараз зайдемо у зал Палацу культури та, поки будемо шукати місце, створимо незручності іншим глядачам, артистам. До того ж, думали й про те, як незнайомі нам люди загалом поставляться до немісцевих  «прибульців» — українських солдатів…

Яким же було наше здивування, коли виявилося, що нас там чекали й до нашої появи артисти не розпочинали своїх виступів. А коли ми зайшли до залу – всі люди піднялися і почали аплодувати нам стоячи! Це було дійсно «моментом істини», від якого мало сльози не навернулися на очі…  Та й по закінченні концерту люди підходили до нас, дякували, просили сфотографуватися з ними, навіть брали у нас автографи! Таке не забудеться вже, мабуть, ніколи у житті.

— Справді, дуже зворушливі спогади… Але невже завжди й від усіх отаке позитивне ставлення? Що, жодного разу не називали вас «модним» у проросійських колах словечком «карателі»?

— Якось запросила нас у гості директор школи у селі, неподалік якого дислокується наш підрозділ. По спілкуванню з учителями й дітьми ми зрозуміли, що переважна більшість колективу налаштована проукраїнськи. Бачили б Ви, як раділи школярі, коли ми зі словами, що привезли подарунки дітям Донбасу від дітей з усієї України, стали роздавати їм плетені браслетики та інші «фенечки» жовто-синіх кольорів, такі ж, як маємо й ми (дійсно, — і в  батька, й у cина на зап’ястках, на одязі – дитячі плетені поробки, що стають для воїнів справжніми оберегами – прим. ред.).

Але була в колективі й одна вчителька, котра не ховала свого негативного ставлення до нас, мовляв, українські війська рано чи пізно почнуть тут безчинствувати й грабувати… «Так скільки ми уже тут стоїмо у вас, чого ж, по-вашому, досі не почали?» — запитуємо її. «Будете, але пізніше», — вперто доводить свою думку вона. «Чому Ви так впевнені в цьому?» — питаємо. «Бо розказували, що так було..», і називає якийсь  населений пункт. Тут уже не витримує директор школи: «Не знаємо, хто там і що тобі розказував, а вже як приходили «ваші», то ті точно не чекали на «пізніше», а відразу почали все у людей «віджимати» (найпопулярніший зараз на Донеччині термін, до речі!). І наводить аналогії з тим, що коїлося на уламках колишньої Російської імперії після 1917 року, коли ось такі ж маргінали, як і більшість сучасних «ополченців» (а насправді – «братків» із кримінальних угруповувань), що називається, дорвалися до зброї і до влади.  Ось така політична дискусія.

Звичайно, скільки людей, стільки й думок, але нам там зараз все більше зустрічаються помірковані люди, які бачили, порівнювали, аналізували й зробили свій висновок: Україна має бути єдиною.

Хоча ми спостерігали, як спрацьовує російська пропаганда. І досі нерідко у населених пунктах, навіть підконтрольних українській владі, працюють російські телеканали. Правда, останнім часом наші їх «глушать». Росіяни, у свою чергу, «глушать» українські канали. Буває, днями люди не можуть дивитися телевізор через такі перешкоди. Але іноді починають цілком нормально транслюватися одночасно  обидві «сторони конфлікту». Ми стали свідками перекручування одного вислову росіянами.

Дивимося репортаж про гасіння пожеж у лісах, неподалік Чорнобиля. Прем’єр Яценюк якраз констатує: «Нам вистачило всього два гелікоптери, щоби загасити цю пожежу». І показав «два» пальцями. Ці новини закінчилися, і ми почали переключати канали. Натрапили на російські новини, які теж якраз крутили той самий ролик прес-конференції Яценюка по пожежах. Так само він показував пальцями «два». Але його пряму мову заглушив російськомовний переклад. І як ви думаєте вони переклали? «У нас на всю Україну – лише два гелікоптери». Ось так: можна було б від душі посміятися, але на цьому прикладі розумієш усі масштаби тієї величезної інформаційної війни, яка, ведеться зараз проти нашої країни.

— Це звісно, величезна проблема. Багато хто стверджує, що інформаційну війну на сьогодні Україна програє… І не зовсім зрозуміло, який з цієї ситуації вихід. Адже мовиться: «Інформаційну війну програє той, хто менше бреше». А як довго, за вашими спостереженнями, триватиме війна справжня, люта і кривава, котра не тільки руйнує економічний і політичний стан держави, а й забирає стільки життів або робить людей каліками?..

— Ми оптимісти, тому що ми бачимо і настрій мирних жителів Донбасу, й те, що ворог уже не такий агресивний і «настирний». Він теж розуміє, що все більше людей відвертається від «проекту «Новоросія». Територію мало захопити, її ще треба утримати. А люди тим часом прозрівають все більше. Саме тому останнім часом і кріпне впевненість, що цій вакханалії залишилось часу з рік, не більше… Звичайно, наслідки війни ще довго будуть даватися взнаки: після відходу сепаратистів на територіях, колись зайнятих ними, і досі люди підриваються на мінних розтяжках. По тилах вештаються диверсанти. Будівлі зруйновані чи напівзруйновані. Комунікації порушені. Безробіття. Але найголовніше – відвоювати мир. А потім поступово і наслідки поборемо. Ми вистоїмо, будьте певні!

— Дякую щиро за нашу бесіду. Ми, дійсно, пишаємося вами і всією вашою сім’єю. Адже знаємо, що ваша родина, чекаючи на вас у мирній Каховці, всіма силами займається волонтерством — разом зі своїми мужніми чоловіками наближає перемогу. Хай Бог охороняє вас обох там, на сході. Хай ваше остаточне повернення у рідне місто, до мирного життя, буде якомога скорше. Сподіваємося залишитися з вами на зв’язку і радувати земляків гарними новинами від вас. До зустрічі!

Спілкувалася Ірина СОШНІКОВА "Каховська зоря"

Категория: СМИ | | Рейтинг: 4.0/4
Всего комментариев: 1
1 сапёр   (06 Авг 2015 13:14)
Респект пацанам !!!

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2016
Поиск
Форма входа
Логин:
Пароль:
Последние новости
[04 Дек 2016]
ОДИНОКОЙ МАМЕ И ЕЕ СЫНУ СРОЧНО НУЖНА ПОМОЩЬ (0)
[03 Дек 2016]
В Геническе провели спортивную-развлекательную акц... (0)
[03 Дек 2016]
В Крыму обещают "подавить" украинское вещание с Чо... (2)
[02 Дек 2016]
Благотворительный фонд Сергея Хлань продолжает пом... (1)
[02 Дек 2016]
За минулу добу прикордонники виявили 9 фактів пору... (3)
реклама
реклама
твиттер
объявления
Последние объявлен
страхование оружия
Продам дом
Продам электрорадиатор Эра на 10 Итальянских секци...
Продам электрический регистр(батарея)1Кв
Продам змеевик в печь или в котёл
куплю инфрокрасый обогреватель бу
продам щенков немецкой овчарки
Экскаватор "ATLAS"
Трактор Т-74
Газовые баллоны Б.У
КОММЕНТАРИИ



Значит не хотят чтобы люди услышали друг...



При наличии интернета и нормальных мозго...

веб-камеры
мы вконтакте
Мы в facebook

Хостинг от uWeb

Использование материалов vizit.ks.ua разрешается при условии ссылки (для интернет-изданий — гиперссылки) на vizit.ks.ua.
Использование видеоматериалов видеостудии "Новый Визит" разрешается только с нашего согласия.

 Яндекс.Метрика
Херсонский ТОП